Швець Микола Якович
член-кореспондент НАПрН України
Народився 1 травня 1935 р. у с. Мохначка Попельнянського р-ну Житомирської обл. У 1956 р. закінчив Київський технікум радіоелектроніки, у 1965 р. — Київський інститут народного господарства, у 1970 р. — аспірантуру Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова. З 1956 р. по 1959 р. — строкова служба на Балтійському флоті в 150-й авіадівізії, матрос, старшина. З 1959 р. по 1970 р. працював налагоджувальником радіоапаратури, майстром цеху, програмістом, заступником начальника інформаційно-обчислювального центру на заводах оборонної промисловості. З 1970 р. — начальник відділу інформаційно-обчислювальної техніки МВС УРСР, інженер-майор, начальник Республіканського науково-дослідного інформаційного центру, у 1982–1985 рр. — заступник начальника з науки Головного науково-дослідного центру інформації і управління МВС СРСР (м. Москва). З 1985 р. по 1991 р. — професор кафедри, заступник начальника кафедри оперативно-розшукової роботи, начальник кафедри технічних засобів попередження та розкриття злочинів Київської вищої школи МВС СРСР. У 1991–2001 рр. — керівник Управління комп’ютеризованих інформаційних систем та мереж Верховної Ради України (державний службовець 2-го рангу), з 1999 р. по 2001 р. — науковий керівник Центру правової інформатики, з 2001 р. по 2010 р. — директор Науково-дослідного центру правової інформатики НАПрН України. З 2010 р. — професор Національної академії внутрішніх справ України.
У 1970 р. присуджено науковий ступінь кандидата економічних наук. У 1975 р. присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника. У 1978 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук на тему: «Проблеми та методи побудови автоматизованих систем оперативного управління в органах внутрішніх справ». Вчене звання професора присвоєно у 1987 р. Обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині — Національна академія правових наук України) у 2004 р.
Напрями наукової діяльності — дослідження проблем правової інформатики та інформаційного права, побудови автоматизованих інформаційно-аналітичних систем у галузі держави і права, економічної кібернетики, системної інформатизації законотворчої, правоохоронної та правоосвітньої діяльності. Опублікував понад 300 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Проблемы и методы построения автоматизированных систем оперативного управления в органах внутренних дел Украинской ССР» (1976), «АСУ органов внутренних дел» (1981), «Інформатизація законотворчої, нормотворчої, правозастосовної та правоосвітньої діяльності» (1999), «Правова інформатика: підручник» (у співавт., 2004), «Системна інформатизація законотворчої та правоохоронної діяльності» (у співавт., 2005), «Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т. 5: Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні» (у співавт., 2008 (укр.), 2011 (рос.), 2013 (англ.), «Від арифмометра до високих технологій. Етапи становлення правової інформатики в Україні: монографія» (2013), «Електронні фонди нормативно-правової інформації парламенту України: монографія» (у співавт., 2013).
Брав участь у розробці проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі». Був членом Науково-консультативної ради Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, членом Наукової ради з проблем кібернетики Національної академії наук України, членом Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України, науковим консультантом Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю. Академік Української академії інформатики (1992).
Голова редакційної колегії фахового журналу «Правова інформатика», член редакційних колегій наукових видань «Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні», «Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України». Член спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ та Д 26.867.01 в інституті законодавства Верховної Ради України.
Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Відзначений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2005), Почесною грамотою Верховної Ради України (2005). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1998), Премії імені Ярослава Мудрого (2003, 2013). Має чисельні державні та відомчі нагороди.