Дрьомін Віктор Миколайович
член-кореспондент НАПрН України
Народився 24 січня 1953 р. у с. Кажелак Красноярського краю. У 1977 р. з відзнакою закінчив юридичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова (нині – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), де залишився працювати і пройшов шлях від асистента до доцента кафедри криміналістики, кримінального права та процесу. З 1991 р. по 1994 р. – докторант кафедри кримінального права та кримінології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка). З 1994 р. по 1998 р. – доцент кафедри кримінального права, кримінально-виконавчого права та кримінології Юридичного інституту Одеського державного університету ім. І. І. Мечнікова. З грудня 1997 р. і дотепер – завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Одеської національної юридичної академії (нині – Національний університет «Одеська юридична академія»). З 2010 р. по 2015 р. одночасно працював проректором з наукової роботи цього університету.
У 1983 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Криміногенний вплив раніше судимих осіб на неповнолітніх» (спеціальність 12.00.08). Вчене звання доцента присвоєно у 1986 р. У 2010 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Інституціональна теорія злочинності та криміналізації суспільства» (спеціальність 12.00.08). Вчене звання професора присвоєно у 2011 р. Обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України у 2011 р.
Напрями наукових досліджень — методологія сучасної кримінології, теоретичні та практичні питання вивчення причин та протидії злочинності, протидія корупції, організованій та транснаціональній злочинності, тероризму, кримінологічні основи удосконалення системи кримінальної юстиції, проблеми теорії і практики кримінально-виконавчого права, удосконалення діяльності органів та установ кримінально-виконавчої системи, застосування міжнародних стандартів прав людини у сфері кримінальної юстиції та пенітенціарної системи, теоретичні та практичні питання застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Опублікував понад 170 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Криминология: учебно-методические материалы» (1982), «Противоправное поведение несовершеннолетних: генезис и ранняя профилактика: монография» (у співавт., 1985), «Исправительно-трудовое право: учебно-методическое пособие» (1994), «Проблемы вхождения Украины в европейское правовое пространство: монография» (у співавт., 1999), «Социально-правовые аспекты терроризма: монография» (у співавт., 2003), «Кримінально-виконавче право: навчально-методичний посібник» (у співавт., 2004), «Кримінологія: навчально-методичний посібник» (у співавт. 2004), «Преступность и криминологические основы уголовной юстиции: монография» (у співавт., 2007), «Институционализация преступности и институциональная криминология: концептуальные подходы» (2008), «Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества: монография» (2009), «Кримінологія. Загальна частина: навчально-методичний посібник» (2009), «Кримінологія. Особлива частина: навчально-методичний посібник» (2009), «Наука в Южном регионе Украины (1971–2011)» (у співавт., 2012), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 5: Кримінально-правові науки в Україні: стан, проблеми та шляхи розвитку» (у співавт., 2013 (укр.), 2018 (англ.).
Був керівником робочої групи при Міністерстві юстиції України з розробки проекту Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (1999–2000). Брав участь у розробці проекту Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (2001–2002). Був членом наукової групи з робробки проекту Закону України «Про кримінологічну експертизу» (2002–2004). Здійснював наукову експертизу законів України: «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (2009). Брав участь у підготовці рішень Ради національної безпеки і оборони України «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів», «Про заходи щодо реалізації національної антикорупційної стратегії та інституційного забезпечення антикорупційної політики», «Про стан злочинності у державі та координації діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції».
Науковий консультант у міжнародних проектах «Система кримінальної юстиції в Україні», який координувався Департаментом міжнародного розвитку Великобританії (1999-2000), з проблем застосування пробації в Україні, який здійснювався спільно з Лондонською службою пробації та Центром з прав людини Ноттінгемського університету (2000-2003), міжнародного проекту спільно з Національним інститутом юстиції Міністерства юстиції США та Центру по вивченню транснаціональної злочинності і корупції (TRACCC) при Американському університеті (Вашингтон, 2003-2006).
Читав лекції з проблем кримінології в Американському університеті (Вашингтон, США, 2003, 2005), у Школі права Піттсбурзького університету (Піттсбург, США, 2005), учасник щорічних конференцій Європейського кримінологічного товариства.
Член спеціалізованої вченої ради Д 41.086.03 у Національному університеті «Одеська юридична академія». Член Координаційного бюро з проблем кримінології Національної академії правових наук України (1999). Член Європейської кримінологічної асоціації (2003). Член правління Українського пенітенціарного товариства (2002).
Член редакційної колегії Міжнародного кримінологічного альманаху «Організована злочинність, тероризм і корупція», член редакційних колегій наукових видань «Вісник кримінального судочинства», «Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія», «Актуальні проблеми держави і права», «Вісник Південного регіонального центру НАПрН України».
Заслужений діяч науки і техніки України (2012). Нагороджений Знаком Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України» (1997), Почесним знаком Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2007). Має Почесні грамоти Голови Одеської обласної державної адміністрації (2001, 2006, 2010).