ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
Указу Президента України від 10.02.2009р. «Питання Академії правових наук України»

Указом Президента України передбачені зміни у функціонуванні Академії правових наук України. З метою встановлення відповідності цих змін чинному законодавству слід, насамперед, визначити правовий статус Академії правових наук України, як державної галузевої академії, а також компетенцію органів державної влади у сфері науки та науково-технічної діяльності.

Статус АПрНУ визначається декількома нормативно-правовими актами. Найголовнішими серед них є Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991р., який є основним профільним джерелом з питань функціонування наукових установ в Україні.

Відповідно до ч.1 ст. 15 цього Закону, Національна академія наук України та галузеві академії наук - Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України є державними науковими організаціями, що засновані на державній власності.

Слід звернути увагу на процес заснування Академії правових наук України. Вона була заснована одночасно за рішенням двох вищих органів влади – Верховної Ради України та Президента України.

19 січня 1993 року Президія Верховної Ради України ухвалила Постанову за 2924-ХІІ, якою підтримала пропозицію про створення Академії правових наук України. Після цього 23 липня 1993 року Президент України видав Указ «Про Академію правових наук України» за № 275/93, яким було засновано Академію правових наук України, визначений президент-засновник та дійсні члени-засновники.

В подальшому, як передбачалось Указом, формування складу академії має відбуватись на виборних засадах. Слід підкреслити, що на момент видання Указу Президент України діяв не лише, як глава держави, але і як глава виконавчої влади (ч.1 ст. 114-1 Конституції (Основного Закону) України 1978 року). Таким чином мав право самостійно вирішувати питання, пов’язані із створенням державних установ.

Основними засадами функціонування галузевих академій, відповідно до ч.4 ст. 15 Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» є самоврядність та свобода наукової творчості. Самоврядність академій полягає у самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків, що знайшло своє відображення у п. 5 Статуту АПрНУ. Окрім цього одним із найважливіших проявів самоврядності Академії правових наук України є те, що переважна більшість питань внутрішнього характеру, вирішуються шляхом локального нормативного регулювання шляхом прийняття загальними зборами академії Статуту, якому надається загальнообов’язкова сила через затвердження його постановою Кабінету Міністрів України. Важливо і те, що цей принцип самоврядності означений на першому місці серед засад функціонування академії і в Указі Президента України «Про Академію правових наук України» за № 275/93 від 23 липня 1993 року.

Статут АПрНУ був прийнятий загальними зборами АПрНУ 19 лютого 1999 року і затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 року № 210. Постанова була підписана Прем'єр-міністром України В.А. Ющенко.

Відповідно до п. 73 Статуту склад та найменування відділень затверджуються загальними зборами Академії. Очолюють відділення, відповідно до п. 77 Статуту, академіки-секретарі, які обираються загальними зборами відділення. Регіональні центри утворюються за рішенням Президії Академії (п. 90 Статуту).

В Статуті особливо наголошується, що виключне право обирати вчених України дійсними членами (академіками) та членами-кореспондентами, а іноземних вчених - іноземними членами Академії належить її загальним зборам (п.12 Статуту). Таким чином, можна зробити висновок, що органи державної влади не наділені повноваженнями щодо призначення академіків та членів-кореспондентів АПрНУ, так само, як Національної, так і інших галузевих державних академій.

Що стосується взаємовідносин між Академією та вищими органами влади, то вони чітко визначені, як у Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність», так і у Статуті Академії. При цьому беззаперечною є теза, про основоположне значення для цієї сфери правового регулювання мають засади взаємовідносин між органами влади та державними установами, закладені у Конституції України.

Виходячи із приписів ч.7 ст. 15 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Академія правових наук України підзвітна Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на те, що повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, що унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження (права та обов'язки) (абзац тринадцятий пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003).