Національна академія правових наук України
Національна академія правових наук України
Статут

Вісник НАПрНУ

Новини

Видавництво

Контакти

Пишіть нам
Національна академія правових наук України
Структурні
підрозділи
НАПрН України
НДІДБМС
НДІППіП
НДІІВ
НДІПЗІР
НДІІіП
НДІВПЗ
НДІФП
Право

Маляренко В. Т.

Маляренко Василь Тимофійович

член-кореспондент НАПрН України

Народився 18 жовтня 1941 р. в с. Вікторівка Маньківського р-ну Черкаської обл. Трудову діяльність розпочав у 1958 р. робітником геофізичної експедиції, а потім гірничим майстром вугільних шахт Донбасу. У 1962 р. закінчив Кадіївський гірничий технікум. З 1963 р. по 1966 р. проходив військову службу на космодромі Байконур. З 1967 р. по 1973 р. працював інженером у системі комбінату «Луганськшахтобуд». З 1973 р. після закінчення Харківського юридичного інституту (нині — Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого») обирався народним суддею Кадіївського міського суду,суддею, заступником Голови Луганського обласного суду. У 1980 р. обраний суддею Верховного Суду України. У 1983 р. обраний секретарем Пленуму Верховного Суду України. З 1985 р. був членом Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, а з 1994 р. по 2006 р. — її головою. У 1993 р. обраний заступником Голови Верховного Суду України і Головою судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України. Поряд із цим у 1996 р. Указом Президента України призначений представником України в Комісії Організації Об’єднаних Націй з питань запобігання законності та кримінального судочинства. У 2004 р. Указом Президента України знову призначений на цю посаду. У штабквартирі ООН у Нью-Йорку зробив ряд доповідей у ході підготовки статуту Міжнародного кримінального суду як глава делегації України у Підготовчому та Спеціальному комітетах ООН. Як заступник главиделегації України брав участь у Римській дипломатичній конференції (1998), на якій було прийнято статут Міжнародного кримінального суду. У штаб-квартирі ООН у Відні як глава делегації України зробив ряд доповідей з питань тероризму, торгівлі зброєю, дітьми та наркотиками. 11 листопада 2002 р. був обраний Головою Верховного Суду України. З 2002 р. ввійшов до складу Вищої ради юстиції, а з 22 лютого 2005 р. — до складу Ради національної безпеки та оборони України. З 2006 р. — суддя у відставці. З 2009 р. — декан юридичного факультету Київського національного університету культури і мистецтв. Нині – начальник відділу Національної школи суддів України.

У 1991 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінальному законодавстві України», а в 2005 р. — докторську дисертацію на тему: «Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика». Вчене звання професора присвоєно у 2004 р. Обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині — Національна академія правових наук України) у 2004 р.

Веде підготовку наукових кадрів як голова спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій Національної академії прокуратури України та член спеціалізованої ради в Академії адвокатури України.

Напрям наукової діяльності — кримінально-процесуальне право. Поряд із судовою, дипломатичною, державною та законотворчою діяльністю протягом багатьох років веде плідну наукову діяльність. Є автором понад 240 публікацій, у тому числі монографій, підручників, наукових та методичних посібників, збірників, статей у газетах та журналах тощо. Найвідоміші праці: «Про покарання за новим Кримінальним кодексом України» (2003), «Коментар до Закону «Про судоустрій України» (2003), «Кримінальний процес України. Стан і перспективи» (2004), «Перебудова кримінального процесу України в контексті Європейських стандартів» (2005), «Кримінально-процесуальне право: Підручник» (2006), «Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України» (у співавт., 2012), «Захист прав дітей у цивільному судочинстві. Судові рішення. Практичний посібник» (2012).

Є членом Конституційної Асамблеї. Брав участь у численних робочих групах з розроблення законопроектів, зокрема, з 1994 р. очолював робочу групу Кабінету Міністрів України з питань підготовки проекту Кримінально-процесуального кодексу України. З січня 2003 р. — заступник Голови робочої комісії у Верховній Раді України. Член комісій з доопрацювання та узгодження проектів Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України, член Національної Конституційної ради України з підготовки проектів законів «Про прокуратуру» та «Про статус слідчого», перебував у складі комісії з опрацювання питань щодо скасування смертної кари в Україні, а також комісії з питань реформування правоохоронних органів України. Протягом 1994–2002 рр. був членом комісії з питань помилування при Президентові України. Безпосередньо підготував ряд проектів законодавчих актів, у тому числі законопроект «Про статус суддів», член робочої групи з питань судової реформи.

Заслужений юрист України (1992), повний кавалер ордену «За заслуги» (1998, 2000, 2004), нагороджений орденом «Святий князь Володимир» ІІІ ступеня (1999), орденом «За трудові досягнення» ІІІ ступеня (2001), Срібною медаллю «Незалежність України» (2002), Почесною грамотою Верховної Ради України (2002), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2006, 2011), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2006), Почесною грамотою Національної школи суддів України (2012), Почесною відзнакою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (2012). Має більше 50 нагород відомчих, релігійних та громадських організацій, у тому числі міжнародних. Ряд його монографій удостоєні рейтингових та спеціальних відзнак.

Наверх

Національна академія правових наук України
© Національна академія правових наук України
61024, Українa, м. Харків, вул. Пушкінська, 70 тел. (057) 704-19-01, факс (057) 704-19-10
E-mail: aprnu@ukr.net