Члени-кореспонденти

Народився 29 травня 1954 р. у м. Одеса. У 1977 р. закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка) за спеціальністю міжнародне право. З 1977 р. по 1980 р. навчався в аспірантурі цього ж вузу. З 1 липня по 31 грудня 2001 р. – науковий дослідник Інституту порівняльного публічного права і міжнародного права Макса Планка (м. Гайдельберґ, Німеччина). З 1 червня 2002 р. по 31 липня 2003 р. – старший науковий дослідник Школи права Єйльського університету за Програмою обмінів Фулбрайта (м. Нью-Гейвен, США). З 1980 р. по 1987 р. працював молодшим, а з 1987 р. – старшим науковим співробітником Інституту соціальних та економічних проблем зарубіжних країн АН Української РСР. З 1981 р. по 1985 р. – викладач кафедри міжнародного права Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. З 1990 р. – народний депутат Української РСР (з 1991 р. – України). Народний депутат I–VІ скликань (був переобраний у 1994, 1998, 2002, 2006, 2007 рр.). Член постійної комісії Верховної Ради України у закордонних справах (1990–2002 рр.). З 2002 р. по 2005 р. – член Комітету Верховної Ради України з правової політики (голова підкомітету з конституційних питань). З 2006 р. по 2007 р. – член Комітету Верховної Ради з питань судоустрою (голова підкомітету з парламентського контролю за виконанням рішень Європейського суду з прав людини). З 2007 р. – член Комітету Верховної Ради з правової політики (голова підкомітету з питань конституційного права та конституційної юрисдикції). З 1992 р. по 1996 р. – член Конституційної комісії з опрацювання проекту нової Конституції України. З вересня 1995 р. по серпень 1997 р. – Міністр юстиції України. З 1995 р. по 2000 р. – Голова Української комісії з питань правничої термінології, голова комісії з підготовки проекту нового Цивільного кодексу. У 1997 р. – Голова робочої групи з підготовки нового Адміністративного кодексу. З 1995 р. – член делегації Верховної Ради України до Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) у статусі спеціального гостя. З 1997 р. – член Національної парламентської делегації України до ПАРЄ, член Комітету ПАРЄ з юридичних питань та прав людини. З 2000 р. – член Моніторингового Комітету ПАРЄ. З січня 2002 р. по січень 2005 р. – Голова Комітету ПАРЄ з правил процедури (регламенту) та імунітетів. З січня 2000 р. по січень 2006 р. – Голова Комітету ПАРЄ з юридичних питань та прав людини. З січня 2008 р. по січень 2010 р. – Голова Комітету ПАРЄ з дотримання обов’язків і зобов’язань державами – членами Ради Європи (Моніторинговий комітет). З січня 2002 р. по січень 2010 р. – член Бюро ПАРЄ. З жовтня 2006 р. по січень 2009 р. – віце-президент ПАРЄ. З січня 2010 р. – заступник голови Комітету ПАРЄ з юридичних питань та прав людини.

Упродовж 1995–2001 рр., 2005–2009 рр., з 2017 р. – член Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія РЄ) від України. З 1997 р. по 2001 р. – віце-президент та член Бюро Венеціанської комісії. З березня 2007 р. по січень 2009 р. – член Бюро Венеціанської комісії. У 2008–2009 рр. – член Відбіркового комітету з присудження премії Парламентської Асамблеї Ради Європи у сфері захисту прав людини. З січня 2010 р. – представник Парламентської Асамблеї Ради Європи у Венеціанській комісії. З жовтня 2005 р. по серпень 2006 р. – Міністр юстиції України. З 1996 р. по 1997 р. та з січня по вересень 2006 р. – член Ради національної безпеки і оборони. З листопада 2005 р. – Голова Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. З лютого 2008 р. – член Національної конституційної ради. З 1992 р. по 2012 р. – президент Української правничої фундації. З 1992 р. по 1995 р. – президент Асоціації українських правників. З 1992 р. по 1994 р. – президент Світового конгресу українських юристів. З 1993 р. по 1995 р. – член Дорадчої ради Інституту конституційної та законодавчої політики (Будапешт, Угорщина). З 1999 р. – член правління Української асоціації міжнародного права. З 2007 р. – член Міжнародної асоціації конституційного права. З 2016 р. – член Робочої групи з підготовки Концепції реформування юридичної освіти в Україні. Експерт високої кваліфікації з підготовки реформування правничої освіти в Україні в рамках проекту Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) «Справедлива, незалежна та відповідальна судова влада України» (2016). Експерт високої кваліфікації в рамках проекту Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) «Програма реформування сектору юстиції «Нове правосуддя» (2017). З 27 лютого 2018 р. – суддя Конституційного Суду України.

У 1980 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «200-мильна економічна зона в Світовому океані та проблеми її взаємозв’язку із традиційними інститутами міжнародного морського права» (спеціальність 12.00.10 – міжнародне право). Науковий ступінь кандидата юридичних наук присуджено у 1980 р. Вчене звання старшого наукового співробітника присвоєно у 1989 р. У 2009 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Верховенство права: ідея, доктрина, принцип» (спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень). Обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України) у 1996 р.

Основні напрями наукової діяльності: міжнародне публічне право, теорія права, конституційне праве, людські права. Опублікував понад 250 наукових праць, серед яких: «200-мильная экономическая зона в Мировом океане (международно-правовые проблемы): монография» (1984), «Охорана морской среды (правовые и экономические аспекты): монография» (у співавт., 1984), «Средиземное море: охрана среды (правовые и экономические аспекты): монография» (у співавт., 1986), «Перед лицом глобальных проблем» (1987), «Конституція незалежної України: у трьох книгах» (1995 – 2010), «Верховенство права: монографія: у 3 книгах» (2006), «Про людські права: монографія» (2016).

Член наукової ради юридичного журналу «Право України». Був головою редакційної ради видання «Практика Європейського Суду з прав людини: Рішення. Коментарі.» (1997-2002), відповідальним редактором видання «Антологія лібералізму: політико-правничі вчення та верховенство права» (2008).

Заслужений юрист України (1995). Нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2005), медаллю «Pro merito» («За заслуги») Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) (2008), медаллю «Pro merito» («За заслуги») Парламентської Асамблеї Ради Європи із одночасним присвоєнням титулу «Почесний партнер Парламентської Асамблеї Ради Європи» та численними відомчими нагородами. Відзначений Почесною грамотою Верховної Ради України (2005).