Рабінович Петро Мойсейович

Дійсний член (академік) НАПрН України

Відділення теорії та історії держави і права

Народився 26 жовтня 1936 р. у м. Києві. У 1959 р. закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Я. Франка (нині — Львівський національний університет імені Івана Франка). З 1959 р. по 1966 р. займався практичною діяльністю за фахом: до 1961 р. працював адвокатом, а з 1962 р. по 1966 р. — інженером-патентознавцем. У 1966 р. заочно закінчив аспірантуру Інституту держави і права Академії наук СРСР (м. Москва). З 1966 р. працює у Львівському державному університеті імені І. Я. Франка на посадах асистента, доцента, професора кафедри теорії та історії держави і права, а з 2008 р. і до нині – на посаді професора кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка.  Одночасно з 1996 р. — завідувач Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України.

У 1966 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Законность и целесообразность в советском праве» (спеціальність 12.00.01), у 1979 р. — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Упрочение законности — закономерность социализма (вопросы теории и методологии исследования)» (спеціальність 12.00.01). Науковий ступінь доктора юридичних наук присуджено у 1980 р. Вчене звання професора присвоєно у 1983 р. У 1993 р. обраний членом-кореспондентом, а у 2009 р. — дійсним членом (академіком) Академії правових наук України (нині — Національна академія правових наук України).

Напрями наукової діяльності — загальна теорія права і держави, зокрема теорія основоположних прав людини, філософія права. Опублікував понад 1000 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Упрочение законности — закономерность социализма (вопросы теории и методологи исследования)» (1975), «Проблемы теории законности развитого социализма» (1979), «Социалистическое право как ценность» (1985, 2006), «Основи загальної теорії права та держави» (у співавт., 1992, 1993, 1994, 1995, 2001, 2002, 2005, 2007, 2008), «Права людини і громадянина у Конституції України» (1997), «Права людини: підручник для середніх шкіл» (у співавт., 1997), «Здійснення прав людини в Україні: проблеми обмежування» (у співавт., 2001), «Європейська конвенція з прав людини: проблеми національної імплементації» (у співавт., 2002), «Конституція України: Науково-практичний коментар» (у співавт., 2003), «Права людини і громадянина: навчальний посібник» (у співавт., 2004), «Особливості тлумачення юридичних норм щодо прав людини» (у співавт., 2004), «Філософія права: проблеми та підходи: навчальний посібник» (у співавт., 2005), «Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти)» (у співавт., 2006), «Права людини: соціально-антропологічний вимір» (у співавт., 2006), «Права людини і громадянина: можливості удосконалення конституційних гарантій» (у співавт., 2008), «Основи загальної теорії права та держави» (10-те видання 2008 р.), «Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т. 1: Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України» (у співавт., 2008 (укр.), 2011 (рос.), 2013 (англ.), «Конституція України: Науково-практичний коментар» (у співавт., 2011), «Права людини й оновлення Конституції України: монографія» (у співавт., 2011), «Конституційно-правовий статус людини: можливості удосконалення в Україні: монографія» (у співавт., 2012), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 1: Загальнотеоретична та історична юриспруденція» (у співавт., 2013 (укр.), 2015 (англ.), «Формування основ правового світогляду, правової свідомості та правової культури шкільної молоді (теоретико й соціолого-правове дослідження)» (у співавт., 2015), «Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 2: Філософія права; Т. 3: Загальна теорія права» (у співавт., 2017), «Вплив моралі на правове регулювання в Україні» (у співавт., 2019), «Незалежність і дисциплінарна відповідальність суддів: міжнародні стандарти й національна практика» (у співавт., 2020), «Основи теорії та філософії права» (2021 р.), «Правова наука України: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку» (у співавт., 2021), «Людські потреби, інтереси та правове регулювання (загальнотеоретичне дослідження)» (у співавт., 2022).

Його праці опубліковані у закордонних юридичних наукових журналах Німеччини (1964, 1977, 1988), Польщі (1977, 1989), Канади (1999), Великої Британії (2015); рецензії на його монографії – у Болгарії (1975), Чехословаччині (1976), Німеччині (1977), Угорщині (1980), Польщі (1995); виступав із науковими доповідями – у Німеччині (м. Бонн, 1995), США (м. Міннєаполіс, 1995), Угорщині (м. Будапешт, 2001, 2002), Великої Британії (м. Ноттінгем, 2000), Польщі (м. Жешув, 2001).

Був членом Конституційної Асамблеї України, Науково-консультативної ради при Верховному Суді України. Брав участь у розробці проекту Закону України «Про вищу освіту», засад державної політики України в галузі прав людини, за запитами Конституційного Суду України готував низку експертних висновків.

Член наукової ради наукового юридичного журналу «Вісник Національної академії правових наук України», редакційної ради журналу «Право України», член редакційної колегії журналу «Вісник Львівського університету. Серія юридична». Член спеціалізованої вченої ради Д 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Заслужений діяч науки і техніки України (2007). Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2017). Відзначений Почесною грамотою Верховної Ради України (2018), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004), Почесною грамотою Міністерства юстиції України (2003), Дипломом Голови Конституційного Суду України (2004), Дипломом Спілки юристів України (2003). Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2004, 2011).

Поділитися: